БАНК ВИХОВНИХ технологій
1. Технологія особистісно орієнтованого виховання
Автор-розробник — І. Бех.
Суть. Принципи особистісно орієнтованого виховання: цілеспрямоване створення емоційно збагачених виховних ситуацій; особистісно розвивальне спілкування; використання співпереживання як психологічного механізму у вихованні особистості; систематичний аналіз вихованцем власних і чужих учинків.
Виховання ґрунтується на розумінні, прийнятті й визнанні дитини як повноправної особистості. Особистісно орієнтоване виховання вибудовується на діалогічній основі, передбачає суб'єкт-суб'єктну взаємодію учасників виховного процесу, їх самоактуалізацію і са-моорієнтацію. Гнучкість — характерна риса виховного впливу, що базується на розумінні психологічних закономірностей емоційно-чуттєвого розвитку дитини. Адже дитина не може постійно поводитись відповідно до усталених етичних вимог.
Варто визнати за нормальне явище різні прояви поведінки дитини, вибудовувати конкретні виховні методики, технології з огляду на часову перспективу. Вони не забезпечують негайного результату. Тому таким важливим є толерантне та чуйне ставлення, розуміння внутрішнього світу дитини, утвердження її гідності тощо. Головне, щоб педагог розумів і зважав на всю складність морального вчинку, що його має здійснити вихованець. Від цього залежить ефективність виховного процесу.
Як зазначає І. Бех, постає необхідність у підвищенні розвивальної ефективності виховання, оптимізації процесу керування виховною діяльністю дитини. А це пов'язано зі створенням і використанням якісно нових методів виховання. Останні мають грунтуватися не на механізмі зовнішнього підкріплення (заохочення й покарання), а на рефлексивно-вольових механізмах, механізмах співпереживання і позитивного емоційного оцінювання, які апелюють насамперед до самосвідомості та до свідомого, творчого ставлення людини до суспільних норм і цінностей. Такі методи й можна класифікувати як виховні технології особистісної орієнтації.
Одиницею аналізу має бути вільний вчинок. Виховати особистість — означає допомогти вихованцю відкрити, усвідомити й привласнити загальнолюдські та національні моральні норми як цінності особистого життя, які утворюють внутрішній стрижень особистості — ціннісну морально-етичну орієнтацію, яка слугує основою розвитку та самореалізації в умовах соціокультурної діяльності.
Прогнозовані результати: розвиток суб'єктності, ціннісно-смислової сфери особистості вихованця; інтеграція у суспільство за збереження особистісної автономії.
2. Технологія формування творчої особистості
Автори-розробники — Ю. Богоявленська, Р. Грановська, В. Паламарчук, О. Пєхота, С. Сисоєва та ін.
Суть. Розвиток творчої особистості, зазначає О.Пєхота, вимагає впровадження нових дидактико-методичних засобів, які допомагають моделювати навчально-виховний процес, зважаючи на поставлену мету.
Технологія формування творчої особистості поліфункціональна за суттю. ЇЇ доцільно розглядати як цілісну модель, що об'єднує локальні технології, як-от: технологія створення психологічних умов підготовки школярів до творчої діяльності (А. Вержиховська та ін.); технологія використання на уроці навчальних і навчально-творчих завдань (В. Барко, А. Тютюнникова); технологія узагальненого заняття пошукового типу (В. Шубинський); технологія розвитку продуктивної пізнавальної діяльності. Учитель вибирає та впроваджує ту технологію, яка сприятиме найпродуктивнішому розв'язанню окреслених мети і завдань.
Технологія використання на уроці навчальних і навчально-творчих завдань передбачає такі етапи (за В. Барко): аналіз запитання задачі та з'ясування, що дано і що потрібно знайти; визначення того, які дані необхідні для відповіді на запитання задачі; з'ясування, чи всі необхідні дані наведено в умові задачі (якщо ні, визначення засобу знаходження відповідних величин);планування послідовності операцій, спрямованих на знаходження відповіді (складання алгоритму розв'язання);реалізація запланованого шляху розв'язання;перевірка розв'язку задачі.
Прогнозовані результати: розвиток творчого мислення школярів, формування технологізованих знань.
3. Технологія життєвого проекту та життєвого проектування
Автори-розробники — І. Єрмаков, Д. Пузіков.
Суть. Життєве проектування є механізмом розвитку та реалізації суб'єктності особистості в її життєдіяльності, життєвий проект як результат життєвого проектування є розвитком, конкретизацією, механізмом практичного втілення стратегій життя.
Алгоритм технолога передбачає п'ять основних етапів:
Житгєвого задуму — визначення загальних очікувань людини щодо свого майбутнього життя, формування прообразів життєвих цілей, окреслення життєвих цінностей та принципів особистості.
Життєвого програмування — чітке визначення цілей життя, їх узгодження та систематизація у життєвому проекті (життєвій програмі).
Життєвого планування — розбудова на основі цілей особистості її планів життя; деталізація та конкретизація життєвих цілей у піраміді життєвих завдань.
Життсздійсненмя. Його змістом є реалізація життєвих завдань, планів у життєдіяльності особистості.
Аналітико-корекційний — аналіз та оцінювання результатів життєздійснення, внесення до життєвого проекту відповідних коректив.
Статична структура життєвого проекту особистості охоплює взаємопов'язані елементи (підсистеми): життєві цінності, норми, цілі, завдання, плани, ресурси, програму, результати. Важливим аспектом реалізації життєвого проекту, дієвим проявом компетенції життєздійснення, як зазначає І. Єрмаков, є життєві інновації.
Вони передбачають упровадження в життя певного виду діяльності, вчинків, моделей поведінки, які були спроектовані самою особистістю і раніше ніколи нею не застосовувалися. Ці новоутворення повинні впливати на відносини особистості з її соціальним середовищем, змінювати їх. Водночас життєві інновації — це специфічна методика індивідуально-особистісного дослідження життя (життєвого експерименту), за допомогою якого людина пізнає себе, своє життя.
Прогнозовані результати: розвиток та реалізація суб'єктності особистості в її життєдіяльності.
4. Технологія підтримки розвитку обдарованості вихованців загальноосвітніх шкіл-інтернатів
Автор-розробник — О. Мариновська.
Суть. Розробити механізм підтримки розвитку обдарованості вихованців загальноосвітніх шкіл-інтернатів. Специфіка технології — підтримка розвитку художньо-естетичної обдарованості дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, шляхом модернізації системи гурткової роботи на діагностичній основі відповідно до мети й завдань програми, реорганізації гуртків у творчі майстерні.
Реалізація технології на першому етапі передбачає розкриття потенційних можливостей вихованців (виявлення учнів із художньо-естетичним типом обдарованості та залучення їх до гурткової роботи в цільових творчих проектах з образотворчого мистецтва, музики, літератури, театру). На другому — самовизначення вихованців, вибір одного з гуртків, реорганізованих у творчі майстерні в межах цього проекту. На третьому — моделювання, що передбачає технологізацію гурткової роботи (робота за авторськими програмами, впровадження в практику технології заняття творчої майстерні, виготовлення продуктів творчої діяльності, психолого-педагогічний супровід). На четвертому — презентацію та реалізацію продуктів творчої діяльності вихованцями (залучення учнів до організації виставок-розпродажів виробів, їх участь у концертах художньої самодіяльності, презентаціях тощо).
Художньо-естетичну обдарованість варто підтримувати і розвивати в усіх дітей школи-інтернату. Йдеться про охоплення великої кількості школярів, залучення їх до різнопланової діяльності, формування різновікових груп, розвиток кожної дитини, а не лише власне обдарованої, в якої швидко виявилися здібності та яка набагато випереджає у розвитку своїх однолітків.
Наукова основа організації праці керівників гуртків — характерна риса реалізації технологічного підходу. Якщо за традиційного підходу керівник веде один гурток, то в межах цільового проекту визначається профільний напрям гурткової роботи, що передбачає організацію кількох гуртків на основі авторських програм. Однак кількості годин за програмою творчої майстерні для школярів, які виявляють стійкий інтерес до певного виду діяльності, недостатньо. Ця проблема розв'язується з допомогою вихователів, які ведуть гуртки «Умілі руки».
Прогнозовані результати: розвиток художньо-естетичних здібностей учнів; оволодіння практичними вміннями й навичками життєдіяльності, що сприяє їх інтеграції у суспільство, соціокультурний простір.
5. Технологія фізичного виховання дітей М. Єфименка («Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей»)
Автор-розробник — М. Єфименко.
Суть. Розвиток та оздоровлення дітей дошкільного й молодшого шкільного віку. Проведення фізкультурних занять у формі ігрових дійств. Форма фізичної активності дітей—горизонтальний пластичний балет («пластик-шоу»), що поєднує музичність, хореографію, естетичність дійства. Його скорочені програми використовують фізкультурні хвилинки, паузи, розваги та свята.
Ігрова взаємодія з дітьми реалізується в рамках ігрової теми як великої тематичної гри (макрогри), що триває впродовж одного чи кількох занять. Спільна мета і сюжетна лінія передбачають проведення кількох міні-ігор, ігор-вправ. Обґрунтовано доцільність використання ситуативної міні-гри, що будується на рухових діях макрогри, тощо.
«Тотальний ігровий метод»—так охарактеризував М. Єфименко технологію виховання «Театр фізичного розпитку та оздоровлення дітей». Вона вибудовується на таких положеннях: Треба йти за логікою природи (педагогіка має бути природною). Фізичне виховання дітей слід здійснювати по спіралі, нове поєднуючи з відомим. Педагогічний спідометр, або так звані загальнорозвивадьні вправи (підбирати підготовчу частину заняття слід згідно з «еволюційноюгімнастикою»). Заняття поділяється на три частини за фізіологічним підходом. Театр фізичного виховання дітей покликаний граючи—оздоровлювати, граючи—виховувати, граючи—розвивати, граючи—навчати. Позитивна світла енергія радості й задоволення (фізичне виховання має заряджати дітей позитивними емоціями). Руховий портрет дитини «малює» методика ігрового тестування. Створи тренажери сам! Здоров'я здорових потребує профілактики та корекції. Через рухи та гру — до виховання людини майбутнього.Прогнозовані результати: розвиток і оздоровлення дітей;інтелектуальний та духовний розвиток дошкільників.
6. Технологія розвитку творчої особистості Г. Альтшуллера (Теорія розв'язання винахідницьких завдань)
Автор-розробник — Г. Альтшуллер.
Суть.
Технологія орієнтована на розвиток системного мислення дитини, її
творчих здібностей. Основне її завдання — навчити дитину
розв'язувати проблеми різних рівнів
складності з використанням винахідницьких завдань.
Автор обґрунтовує і класифікує творчі завдання за рівнями складності. Основна ідея технології розв'язання винахідницьких завдань (ТРВЗ) полягає в тому, щоб переводити завдання з нижчого рівня складності на вищий. Для її успішної реалізації треба навчити дитину виявляти проблеми, з'ясовувати, чому прості завдання розв'язуються легко, а складні — важко. Це є запорукою того, що вихованці поступово привчаються «звужувати пошукове поле»: вони вміють трансформувати складні завдання у прості, бачити й розв'язувати суперечності. Методи ТРВЗ: метод фокальних об'єктів, «Мозковий штурм», синектика, моделювання маленькими чоловічками тощо.
У роботі з дітьми дошкільного віку використовують колективні ігри, ігри-заняття, під час яких діти вчаться спостерігати навколишню дійсність, виявляти суперечливі властивості предметів, явищ, шукати відповіді на поставлені запитання. Педагог орієнтується на вільний та самостійний вибір дитиною предмета, матеріалу, виду діяльності. Ігрові, казкові завдання стимулюють розвиток пізнавального інтересу, уяви, фантазії дітей.
Прогнозовані результати: розвиток творчих здібностей дітей, допитливості, образного й критичного мислення.
